Spremljeno u:
| Glavni autori: | , |
|---|---|
| Format: | Recurso digital |
| Jezik: | |
| Izdano: |
Zenodo
2026
|
| Online pristup: | https://doi.org/10.5281/zenodo.18830892 |
| Oznake: |
Dodaj oznaku
Bez oznaka, Budi prvi tko označuje ovaj zapis!
|
Sadržaj:
- <p>Актуальність статті зумовлена безпрецедентною кількістю воєнних злочинів, зареєстрованих в Україні після повномасштабного вторгнення, що вимагає розробки максимально ефективних алгоритмів їх фіксації для забезпечення невідворотності покарання винних. Метою нашого дослідження є комплексний аналіз особливостей документування фактів порушення законів та звичаїв війни з використанням новітніх технологій та міжнародних стандартів правосуддя. У ході написання статті авторами було використано порівняльно-правовий аналіз міжнародних актів, зокрема Римського статуту та Женевських конвенцій, а також аналітичний метод для вивчення практичного досвіду українських правоохоронних органів.</p> <p>Метою статті є комплексне дослідження правової природи воєнних злочинів та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу їх фіксації та документування із застосуванням сучасних техніко-криміналістичних засобів і методів цифрової розвідки.</p> <p>У ході дослідження використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: формально-юридичний - для аналізу норм Римського статуту та КК України; порівняльно-правовий - для зіставлення міжнародних та національних стандартів документування; системно-структурний - для класифікації ознак воєнних злочинів.</p> <p>Перша частина роботи присвячена теоретичному осмисленню поняття воєнного злочину. Авторами виділено п’ять ключових ознак, що є визначальними для кваліфікації діяння: зв’язок зі збройним конфліктом, серйозне порушення норм МГП, специфічний суб’єкт (комбатанти та командири), об’єкт під захистом (цивільні, полонені) та наявність умислу. Обґрунтовано пропозицію щодо внесення змін до Кримінального кодексу України для чіткого законодавчого закріплення дефініції «воєнний злочин».</p> <p>Далі автори розкривають практичний інструментарій фіксації доказів. Описано досвід використання систем розпізнавання облич (Clearview, Artellence), застосування безпілотних літальних апаратів для 3D-моделювання місць руйнувань та функціонування мобільних ДНК-лабораторій, що дозволяють отримувати результати «за гарячими слідами». Особлива увага приділена процесу збору цифрових доказів із відкритих джерел (OSINT) відповідно до положень Будапештської конвенції. Також авторами деталізовано алгоритм огляду вебсторінок, наголошено на важливості збереження метаданих, першоджерел та правильного протоколювання процесу для визнання таких доказів допустимими в суді.</p> <p>Визначено п’ять ключових ознак воєнних злочинів та обґрунтовано необхідність їх законодавчого закріплення в КК України. Систематизовано алгоритми використання БПЛА, 3D-сканування та мобільних ДНК-лабораторій у розслідуванні. Деталізовано методику верифікації OSINT-даних та їхнього процесуального оформлення через протоколювання огляду вебсторінок.</p> <p>У висновку доведено, що ефективність притягнення до відповідальності залежить від поєднання традиційної криміналістичної техніки з інструментами цифрової ідентифікації. Запропоновано створення єдиної міжвідомчої бази даних для консолідації доказової бази.</p>