Kaydedildi:
| Yazar: | |
|---|---|
| Materyal Türü: | Recurso digital |
| Dil: | |
| Baskı/Yayın Bilgisi: |
Zenodo
2026
|
| Online Erişim: | https://doi.org/10.5281/zenodo.19968703 |
| Etiketler: |
Etiketle
Etiket eklenmemiş, İlk siz ekleyin!
|
İçindekiler:
- <p>Метою дослідження є комплексне осмислення впливу розвитку автономних систем озброєння на міжнародно-правове регулювання <em>jus ad bellum</em> та <em>jus in bello</em>, виявлення стійкості або вразливості антропоцентричного погляду на застосування сили у міжнародному праві.</p> <p>Актуальність дослідження міжнародно-правового регулювання використання автономних систем озброєння зумовлена стрімким розвитком штучного інтелекту та його впровадженням у військову сферу, що безперечно створює принципово нові виклики для розуміння поняття сили у сучасному міжнародному праві. Поява летальних автономних систем озброєння, здатних самостійно виявляти, ідентифікувати та вражати цілі без безпосередньої участі людини <em>ipso facto</em>ставить під сумнів традиційне антропоцентричне розуміння понять “застосування сили” та “збройного нападу”, закріплених 1945 року у Статуті Організації Об’єднаних Націй.</p> <p>У статті центральною дослідницькою проблемою є питання чи зберігає поняття сили в міжнародному праві, зокрема у контексті пункту 4 статті 2 та статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, антропоцентричну вимогу щодо безпосереднього людського чинника застосування сили, чи поява автономних систем озброєння зробила таку вимогу нестійкою, таким чином вимагаючи переосмислення розуміння проблеми атрибуції з точки зору міжнародно-правової відповідальності держав. Водночас дослідження розглядає автономні системи озброєння у еволюційній складовій розуміння поняття сила у міжнародному праві, демонструючи, як технологічний розвиток зумовлює переосмислення доктрини, не підриваючи засад Статуту Організації Об’єднаних Націй. Особливу увагу приділено практиці Міжнародного Суду Організації Об’єднаних Націй, зокрема рішенням у справі “Воєнні та воєнізовані дії на території та проти Нікарагуа” (“Нікарагуа проти Сполучених Штатів Америки”) та у справі про інцидент у протоці Корфу (“Сполучене Королівство проти Албанії”), принципам міжнародного гуманітарного права, позиціям Міжнародного комітету Червоного Хреста, а також особливостям регулювання автономних систем озброєння у міжнародному космічному праві та праві Європейського Союзу.</p> <p>Наукова новизна дослідження полягає у відокремленні концепції застосування сили від суто антропоцентричних міркувань, які домінували у доктрині з моменту ухвалення Статуту Організації Об’єднаних Націй, з огляду на стрімкий розвиток та поширення на полі бою автономних систем озброєння, а також у комплексному аналізі проблем атрибуції та відповідальності держав за дії штучного інтелекту через призму Статуту Організації Об’єднаних Націй, Проєкту статей про відповідальність держав та інших міжнародно-правових актів міжнародного гуманітарного права, міжнародного космічного права та права Європейського Союзу.</p> <p>Практична значущість дослідження визначається новим поглядом на розуміння поняття сили у сучасному міжнародному праві, який зумовлений стрімким розвитком технологій штучного інтелекту.</p>