I tiakina i:
| Ngā kaituhi matua: | , |
|---|---|
| Hōputu: | Recurso digital |
| Reo: | |
| I whakaputaina: |
Zenodo
2026
|
| Urunga tuihono: | https://doi.org/10.5281/zenodo.20264597 |
| Ngā Tūtohu: |
Tāpirihia he Tūtohu
Kāore He Tūtohu, Me noho koe te mea tuatahi ki te tūtohu i tēnei pūkete!
|
Rārangi ihirangi:
- <p><strong><em>Актуальність дослідження.</em></strong> <em>Швидке поширення штучного інтелекту в управлінні, особливо в умовах кризи та невизначеності, вимагає переоцінки людських факторів, що лежать в основі прийняття рішень. Хоча алгоритмічні інструменти покращують аналітичні можливості, вони мають обмежені можливості щодо врахування етичних аспектів, соціальної динаміки та емоційного контексту. Це привертає нову увагу до емоційного інтелекту як ключової умови забезпечення адекватності, легітимності та суспільної прийнятності управлінських рішень, а також підкреслює необхідність його структурованої оцінки в рамках сучасних систем управління. <strong>Мета дослідження. </strong>Метою статті є розробка та обґрунтування методологічних засад оцінки ролі емоційного інтелекту в управлінській діяльності з акцентом на його взаємодію з процесом прийняття рішень, що базується на штучному інтелекті, в умовах цифрової трансформації та нестабільності. <strong>Методи. </strong>Дослідження базується на поєднанні теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу та кількісного моделювання. Для визначення комплексного впливу емоційного інтелекту на якість прийняття рішень застосовується мультиплікативний підхід. Модель включає три взаємопов’язані елементи: рівень розвитку складових емоційного інтелекту, функціональний вплив цих складових на управлінські завдання та їх відносну важливість у конкретному управлінському контексті. Для обґрунтування структури моделі використовуються кореляційний аналіз та експертне зважування. <strong>Результати. </strong>У дослідженні представлено методологічну модель, яка дозволяє кількісно оцінити внесок емоційного інтелекту в процес прийняття управлінських рішень. Результати показують, що вплив окремих компонентів не є однаковим: емпатія та комунікативні навички демонструють найсильніший вплив завдяки своїй безпосередній ролі у взаємодії, формуванні довіри та легітимізації рішень. Запропонована модель дозволяє адаптуватися до різних управлінських контекстів, пов’язуючи індивідуальні компетенції з ситуативними вимогами. Водночас результати підтверджують, що емоційний інтелект пом’якшує обмеження, притаманні алгоритмічній підтримці прийняття рішень.<strong> Висновки.</strong> Результати дослідження підтверджують доцільність включення емоційного інтелекту як ключового елементу в оцінку ефективності управління, особливо в умовах активного використання штучного інтелекту. Запропонований підхід є практичним інструментом для підвищення якості прийняття рішень, зміцнення людиноцентричного управління та збереження інституційної довіри. Загалом, ефективне управління в складних умовах вимагає збалансованого поєднання аналітичних здібностей та емоційних компетенцій.</em></p>