Furkejuvvon:
| Váldodahkki: | |
|---|---|
| Materiálatiipa: | Recurso digital |
| Giella: | |
| Almmustuhtton: |
Zenodo
2026
|
| Fáttát: | |
| Liŋkkat: | https://doi.org/10.5281/zenodo.20349313 |
| Fáddágilkorat: |
Lasit fáddágilkoriid
Eai fáddágilkorat, Lasit vuosttaš fáddágilkora!
|
Sisdoallologahallan:
- Стаття присвячена дослідженню методологічних та інституційних засад аудиту забезпечень як однієї з найбільш складних категорій облікових оцінок в умовах зростання економічної невизначеності та трансформації регуляторного середовища України. Метою дослідження є розробка концептуальних підходів до удосконалення аудиторських процедур щодо забезпечень в Україні на основі міжнародних стандартів аудиту, сучасної ризик-орієнтованої методології та інституційних вимог до забезпечення якості аудиту. Методологічна основа дослідження поєднує загальнонаукові та спеціальні методи, спрямовані на виявлення взаємозв'язку між Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), стандартами аудиту (МСА) та інституційною рамкою регулювання аудиторської діяльності, зокрема використано: порівняльний аналіз; систематизацію та класифікацію; абстрактно-логічний метод та інституційний підхід. У дослідженні обґрунтовано, що аудит забезпечень є специфічною сферою аудиторської практики, яка потребує поєднання експертизи у сфері фінансової звітності, процедур оцінки ризиків та професійного скептицизму. Встановлено, що найбільш суттєві аудиторські ризики виникають щодо актуарних забезпечень, зобов'язань, пов'язаних із судовими спорами, забезпечень з виведення з експлуатації, забезпечень на реструктуризацію, а також зобов'язань, на які впливає воєнна невизначеність. Дослідження демонструє, що відмінності між вимогами МСФЗ та окремими положеннями української національної системи бухгалтерського обліку формують додаткові аудиторські виклики, пов'язані з трансформаційними коригуваннями та перевіркою дисконтованих оцінок. За результатами дослідження розроблено концептуальні напрями удосконалення аудиторських процедур. Практична цінність статті полягає у можливості застосування запропонованих підходів у діяльності аудиторських фірм, органів контролю якості та суб'єктів підготовки фінансової звітності. Запропоновані рекомендації можуть сприяти підвищенню якості аудиту, посиленню достовірності облікових оцінок, підвищенню прозорості фінансової звітності та адаптації української аудиторської практики до сучасних європейських і міжнародних вимог.