Інституційна спроможність органів державної влади у сфері охорони здоров'я: український контекст
Fuente:
Zenodo
Salvato in:
| Autore principale: | |
|---|---|
| Natura: | Recurso digital |
| Pubblicazione: |
Zenodo
2025
|
| Accesso online: | |
| Tags: |
Aggiungi Tag
Nessun Tag, puoi essere il primo ad aggiungerne!!
|
| _version_ | 1866901564332965888 |
|---|---|
| author | Сокуренко, Ольга Анатоліївна |
| author_facet | Сокуренко, Ольга Анатоліївна |
| contents | <p><span lang="UK">Метою статті є всебічний аналіз інституційної ролі Міністерства охорони здоров’я України та Верховної Ради України у формуванні й реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням трансформаційних процесів, викликаних реформами, пандемією COVID-19 та збройною агресією Російської Федерації. </span></p> <p><span lang="UK">Методологічною основою дослідження є інституціональний підхід у поєднанні з елементами політичного аналізу, що дозволяє інтерпретувати діяльність органів державної влади як системну взаємодію між політичними, адміністративними та експертними компонентами. У роботі використано методи контент-аналізу, компаративного аналізу та систематизації нормативно-правових джерел.</span></p> <p><span lang="UK">У результаті дослідження розкрито еволюцію МОЗ України від технократичного органу до суб’єкта стратегічного політичного впливу, особливо у контексті реалізації медичної реформи 2016–2019 років. Висвітлено функціональні особливості МОЗ як провідного інституційного актора, що формує медичну політику, та виявлено ключові виклики, які постають перед міністерством: часта зміна керівництва, дефіцит ресурсів, фрагментація політик та зовнішній тиск.</span></p> <p><span lang="UK">У статті запропоновано низку практичних рекомендацій щодо інституціоналізації аналітичної спроможності МОЗ та поглиблення експертного супроводу законотворчого процесу у Верховній Раді. Окреслено потенціал створення спеціалізованих парламентських та урядових аналітичних підрозділів, орієнтованих на формування політики, заснованої на даних, із залученням міждисциплінарної експертизи.</span></p> <p><span lang="UK">У статті доведено, що успішність медичних реформ залежить не лише від політичної волі, а й від інституційної стійкості органів, які їх реалізують. МОЗ і парламент мають відігравати провідну роль у формуванні довгострокової, системної та доказової політики охорони здоров’я, здатної реагувати на виклики війни та забезпечувати національну безпеку через збереження здоров’я населення.</span></p> |
| format | Recurso digital |
| id | zenodo_https___doi_org_10_5281_zenodo_17089854 |
| institution | Zenodo |
| language | |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Zenodo |
| record_format | zenodo |
| spellingShingle | Інституційна спроможність органів державної влади у сфері охорони здоров'я: український контекст Сокуренко, Ольга Анатоліївна <p><span lang="UK">Метою статті є всебічний аналіз інституційної ролі Міністерства охорони здоров’я України та Верховної Ради України у формуванні й реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням трансформаційних процесів, викликаних реформами, пандемією COVID-19 та збройною агресією Російської Федерації. </span></p> <p><span lang="UK">Методологічною основою дослідження є інституціональний підхід у поєднанні з елементами політичного аналізу, що дозволяє інтерпретувати діяльність органів державної влади як системну взаємодію між політичними, адміністративними та експертними компонентами. У роботі використано методи контент-аналізу, компаративного аналізу та систематизації нормативно-правових джерел.</span></p> <p><span lang="UK">У результаті дослідження розкрито еволюцію МОЗ України від технократичного органу до суб’єкта стратегічного політичного впливу, особливо у контексті реалізації медичної реформи 2016–2019 років. Висвітлено функціональні особливості МОЗ як провідного інституційного актора, що формує медичну політику, та виявлено ключові виклики, які постають перед міністерством: часта зміна керівництва, дефіцит ресурсів, фрагментація політик та зовнішній тиск.</span></p> <p><span lang="UK">У статті запропоновано низку практичних рекомендацій щодо інституціоналізації аналітичної спроможності МОЗ та поглиблення експертного супроводу законотворчого процесу у Верховній Раді. Окреслено потенціал створення спеціалізованих парламентських та урядових аналітичних підрозділів, орієнтованих на формування політики, заснованої на даних, із залученням міждисциплінарної експертизи.</span></p> <p><span lang="UK">У статті доведено, що успішність медичних реформ залежить не лише від політичної волі, а й від інституційної стійкості органів, які їх реалізують. МОЗ і парламент мають відігравати провідну роль у формуванні довгострокової, системної та доказової політики охорони здоров’я, здатної реагувати на виклики війни та забезпечувати національну безпеку через збереження здоров’я населення.</span></p> |
| title | Інституційна спроможність органів державної влади у сфері охорони здоров'я: український контекст |
| url | https://doi.org/10.5281/zenodo.17089854 |