Вуаєризм як естетична та комунікативна практика формування ідентичності в цифровій культурі
Fuente:
Zenodo
Enregistré dans:
| Auteur principal: | |
|---|---|
| Format: | Recurso digital |
| Publié: |
Zenodo
2026
|
| Accès en ligne: | |
| Tags: |
Ajouter un tag
Pas de tags, Soyez le premier à ajouter un tag!
|
| _version_ | 1866901515388583936 |
|---|---|
| author | Паньків, Олеся Василівна |
| author_facet | Паньків, Олеся Василівна |
| contents | <p><em>Метою статті є філософсько-культурологічне осмислення цифрового вуаєризму як багатоаспектної соціокультурної практики, що трансформувалася з маргінальної психопатологічної девіації в нормалізований механізм цифрової комунікації та естетики. Особливу увагу зосереджено на з’ясуванні того, як алгоритмічний нагляд, медіапосередництво та економіка візуального капіталу впливають на формування ідентичності й структурування соціальних ієрархій у мережевому суспільстві. <strong>Методи.</strong> Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методи системного аналізу, герменевтики, порівняльно-філософської інтерпретації та критичного аналізу візуальної культури. Теоретичну основу становлять психоаналітичні концепції (З. Фройд, Ж. Лакан), соціофілософські моделі влади й погляду (Ж.-П. Сартр, М. Фуко, Г. Дебор), медіатеоретичні підходи до дослідження мережевого суспільства та екранної культури (М. Кастельс, К. Калверт, І. Зубавіна, К. Батаєва), а також нейронаукові дослідження механізмів візуального сприйняття (В. Рамачандран, Л. Піготт та ін.). <strong>Результати.</strong> Встановлено, що у цифрову епоху вуаєризм набуває статусу легітимної та інституціоналізованої практики, інтегрованої в логіку соціальних платформ. Гаджети функціонують як «вікна в чуже життя», формуючи режим постійної взаємної видимості. Алгоритмічні механізми рекомендацій і ранжування контенту посилюють ефект «погляду Іншого», перетворюючи приватність на ресурс символічного та економічного обміну. Нейрофізіологічні чинники зумовлюють привабливість візуального споглядання, оскільки цифрові образи активують системи винагороди мозку, стимулюючи повторювані моделі поведінки. Унаслідок цього формується новий тип суб’єктивності, залежний від зовнішнього підтвердження та алгоритмічної оцінки. <strong>Висновки.</strong> Визначено, що цифровий вуаєризм виступає не лише наслідком технологічної прозорості, а й фундаментальним механізмом конструювання ідентичності в умовах тотальної візії. Він поєднує добровільну самоекспозицію з дисциплінарними формами влади, стираючи межі між приватним і публічним. Цифрова видимість постає як нова форма соціального контролю, що трансформує природу бачення з фізичного акту на культурно й алгоритмічно детермінований режим існування.</em></p> |
| format | Recurso digital |
| id | zenodo_https___doi_org_10_5281_zenodo_18889138 |
| institution | Zenodo |
| language | |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Zenodo |
| record_format | zenodo |
| spellingShingle | Вуаєризм як естетична та комунікативна практика формування ідентичності в цифровій культурі Паньків, Олеся Василівна <p><em>Метою статті є філософсько-культурологічне осмислення цифрового вуаєризму як багатоаспектної соціокультурної практики, що трансформувалася з маргінальної психопатологічної девіації в нормалізований механізм цифрової комунікації та естетики. Особливу увагу зосереджено на з’ясуванні того, як алгоритмічний нагляд, медіапосередництво та економіка візуального капіталу впливають на формування ідентичності й структурування соціальних ієрархій у мережевому суспільстві. <strong>Методи.</strong> Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методи системного аналізу, герменевтики, порівняльно-філософської інтерпретації та критичного аналізу візуальної культури. Теоретичну основу становлять психоаналітичні концепції (З. Фройд, Ж. Лакан), соціофілософські моделі влади й погляду (Ж.-П. Сартр, М. Фуко, Г. Дебор), медіатеоретичні підходи до дослідження мережевого суспільства та екранної культури (М. Кастельс, К. Калверт, І. Зубавіна, К. Батаєва), а також нейронаукові дослідження механізмів візуального сприйняття (В. Рамачандран, Л. Піготт та ін.). <strong>Результати.</strong> Встановлено, що у цифрову епоху вуаєризм набуває статусу легітимної та інституціоналізованої практики, інтегрованої в логіку соціальних платформ. Гаджети функціонують як «вікна в чуже життя», формуючи режим постійної взаємної видимості. Алгоритмічні механізми рекомендацій і ранжування контенту посилюють ефект «погляду Іншого», перетворюючи приватність на ресурс символічного та економічного обміну. Нейрофізіологічні чинники зумовлюють привабливість візуального споглядання, оскільки цифрові образи активують системи винагороди мозку, стимулюючи повторювані моделі поведінки. Унаслідок цього формується новий тип суб’єктивності, залежний від зовнішнього підтвердження та алгоритмічної оцінки. <strong>Висновки.</strong> Визначено, що цифровий вуаєризм виступає не лише наслідком технологічної прозорості, а й фундаментальним механізмом конструювання ідентичності в умовах тотальної візії. Він поєднує добровільну самоекспозицію з дисциплінарними формами влади, стираючи межі між приватним і публічним. Цифрова видимість постає як нова форма соціального контролю, що трансформує природу бачення з фізичного акту на культурно й алгоритмічно детермінований режим існування.</em></p> |
| title | Вуаєризм як естетична та комунікативна практика формування ідентичності в цифровій культурі |
| url | https://doi.org/10.5281/zenodo.18889138 |