Передумови становлення козацької історичної культури та її роль у формуванні української національної ідентичності
Fuente:
Zenodo
Enregistré dans:
| Auteur principal: | |
|---|---|
| Format: | Recurso digital |
| Publié: |
Zenodo
2026
|
| Accès en ligne: | |
| Tags: |
Ajouter un tag
Pas de tags, Soyez le premier à ajouter un tag!
|
| _version_ | 1866901854500159488 |
|---|---|
| author | Білоус, Михайло Віталійович |
| author_facet | Білоус, Михайло Віталійович |
| contents | <p><em>У представленому дослідженні концептуалізується генезис української державності крізь призму козацької епохи XVII–XVIII ст. як матриці національної ідентичності. <strong>Метою </strong>роботи є аналіз козацької історичної культури як чинника, що зумовив еволюцію спільноти від мілітарного стану до ключового конструктора модерної нації. <strong>Методологічний </strong>апарат базується на засадах інтелектуальної деколонізації, теорії «Великого Кордону» та концепції історичної культури, що дозволяє розглядати соціальну пам’ять як систему ментальних операцій для орієнтації в сучасному просторі.</em></p> <p><em>У <strong>результаті</strong> аналізу встановлено, що поєднання факторів степового фронтиру та хутірсько-зимівничого господарювання сформувало унікальний соціокультурний тип вільного власника. Автор обґрунтовує, що орієнтація на приватну власність та господарську автономію заклала ментальні підвалини українського індивідуалізму, який став антитезою імперським моделям. Політико-правова культура Війська Запорозького, заснована на принципах інституційного демократизму, виборності та договірних відносин, виступила цивілізаційним бар’єром проти авторитаризму.</em></p> <p><em>Особливу увагу приділено еволюції козацтва в контексті європейського бароко. Доведено, що релігійний фактор та діяльність Києво-Могилянської академії сприяли формуванню типу «барокової людини» – воїна-філософа, який легітимізував владу через ідею історичної тяглості від княжої Русі. Естетична кодифікація цих процесів відбулася через мистецтво «козацького бароко» та літописну традицію (С. Величка, Г. Граб’янки), де Хмельниччина була утверджена як центральна подія націогенезу.</em></p> <p><em>У<strong> висновках</strong> констатовано, що козацька історична культура виконала роль медіатора між елітою та народом, перетворивши станові привілеї на загальнонаціональний ідентифікаційний код. Цей комплекс став головним запобіжником асиміляції українства, забезпечивши тяглість від ранньомодерного часу до сучасної політичної нації. Козацька спадщина залишається ціннісним орієнтиром, що визначає демократичний та європейський вектор розвитку сучасної України.</em></p> |
| format | Recurso digital |
| id | zenodo_https___doi_org_10_5281_zenodo_19826292 |
| institution | Zenodo |
| language | |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Zenodo |
| record_format | zenodo |
| spellingShingle | Передумови становлення козацької історичної культури та її роль у формуванні української національної ідентичності Білоус, Михайло Віталійович <p><em>У представленому дослідженні концептуалізується генезис української державності крізь призму козацької епохи XVII–XVIII ст. як матриці національної ідентичності. <strong>Метою </strong>роботи є аналіз козацької історичної культури як чинника, що зумовив еволюцію спільноти від мілітарного стану до ключового конструктора модерної нації. <strong>Методологічний </strong>апарат базується на засадах інтелектуальної деколонізації, теорії «Великого Кордону» та концепції історичної культури, що дозволяє розглядати соціальну пам’ять як систему ментальних операцій для орієнтації в сучасному просторі.</em></p> <p><em>У <strong>результаті</strong> аналізу встановлено, що поєднання факторів степового фронтиру та хутірсько-зимівничого господарювання сформувало унікальний соціокультурний тип вільного власника. Автор обґрунтовує, що орієнтація на приватну власність та господарську автономію заклала ментальні підвалини українського індивідуалізму, який став антитезою імперським моделям. Політико-правова культура Війська Запорозького, заснована на принципах інституційного демократизму, виборності та договірних відносин, виступила цивілізаційним бар’єром проти авторитаризму.</em></p> <p><em>Особливу увагу приділено еволюції козацтва в контексті європейського бароко. Доведено, що релігійний фактор та діяльність Києво-Могилянської академії сприяли формуванню типу «барокової людини» – воїна-філософа, який легітимізував владу через ідею історичної тяглості від княжої Русі. Естетична кодифікація цих процесів відбулася через мистецтво «козацького бароко» та літописну традицію (С. Величка, Г. Граб’янки), де Хмельниччина була утверджена як центральна подія націогенезу.</em></p> <p><em>У<strong> висновках</strong> констатовано, що козацька історична культура виконала роль медіатора між елітою та народом, перетворивши станові привілеї на загальнонаціональний ідентифікаційний код. Цей комплекс став головним запобіжником асиміляції українства, забезпечивши тяглість від ранньомодерного часу до сучасної політичної нації. Козацька спадщина залишається ціннісним орієнтиром, що визначає демократичний та європейський вектор розвитку сучасної України.</em></p> |
| title | Передумови становлення козацької історичної культури та її роль у формуванні української національної ідентичності |
| url | https://doi.org/10.5281/zenodo.19826292 |